Є події до яких ти ніколи не будеш готовим. Тату, мені не вистачало тебе тебе з цими роботами та темпом життя, а зараз я якось маю прийняти той факт, що більше ніколи тебе не почую, не побачу, не обійму? Не відчую запах твоїх смачнющих парфумів? Ти ніколи мене більше не притиснеш до себе, щоб аж перехопило подих? Я не готова до цього, тату. Ніколи не порадиш фільм або книжку яку прочитати? Ми більше не подискутуємо, не посміємося? Не почую пораду? Не відчую підтримки? Ми більше не позмагаємося у впертості? Не вірю, не хочу миритися з цим, не хочу усвідомлювати, що це все не страшний сон, а життя. Ти так любив пригоди, подорожі, смачну їжу, активний відпочинок та все нове. І передав ці всі захоплення мені. Я бачу тебе в дзеркалі, коли дивлюся туди. Ти зі мною щодня навіть в маленьких побутових справах. Ти навчив мене як треба робити і як робити не треба. І всі ці спогади грітимуть завжди. Можливо я казала це недостатньо часто, але я безмежно тебе люблю, пап……